Цікавою та змістовною була поїздка на Львівщину, організована методистами Тернопільського
районного методкабінету Н.М.Савіцькою та І.Б.Руцькою для шкільних бібліотекарів і вчителів християнської етики закладів освіти Тернопільського району. Під час екскурсії нас вразила краса та неповторність
архітектури унікального містечка Глиняни. Тут є декілька старовинних храмів,
збудованих у різних архітектурних стилях, та чудотворна ікона, біля якої і в наші
дні відбуваються зцілення.
Щоб побачити
ікону Розп’яття Христового, ми прийшли у церкву Святого Миколая, збудовану у 1894 році на місці головного
міського храму, датованого 1632 роком. Нас радо зустрів отець Андрій, який люб’язно показав храм та ікону, розказав
найцікавіші моменти з її історії, а також зачитав молитву до чудотворного образу.
«У радянські часи була зневага до храму, тут був склад. Розпис потьмянів у той час не можна
було зрозуміти, що намальовано, - розповідає отець Андрій, - коли ж у 1989 році
відновилися богослужіння, розпис почав ставати яскравішим, став відновлюватися
самостійно. Це для нас також знак Божої присутності».
Не можна також не згадати відвідини Святоуспенської унівської лаври — найбільшого паломницького центру в Галичині, куди щорічно до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Одигитрії та цілющого джерела прибувають десятки тисяч прочан. Найновіші археологічні матеріали засвідчують існування монастиря вже з кінця XIII ст. Однак перша писемна згадка про обитель датована 1395 роком. На початках монастирем опікувалися правителі Галицько-Волинської держави. У середині XIV ст. його новими опікунами стали православні литовські князі з роду Гедиміновичів. В 1549 році монастир спалили татари. Після пожежі шляхтич Олександр Ванько Лагодовський розпочав будівництво оборонної мурованої церкви, яку заклав біля цілющого джерела. Чернече життя у стінах давнього монастиря відродив Митрополит Андрей Шептицький.
Не можна також не згадати відвідини Святоуспенської унівської лаври — найбільшого паломницького центру в Галичині, куди щорічно до чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Одигитрії та цілющого джерела прибувають десятки тисяч прочан. Найновіші археологічні матеріали засвідчують існування монастиря вже з кінця XIII ст. Однак перша писемна згадка про обитель датована 1395 роком. На початках монастирем опікувалися правителі Галицько-Волинської держави. У середині XIV ст. його новими опікунами стали православні литовські князі з роду Гедиміновичів. В 1549 році монастир спалили татари. Після пожежі шляхтич Олександр Ванько Лагодовський розпочав будівництво оборонної мурованої церкви, яку заклав біля цілющого джерела. Чернече життя у стінах давнього монастиря відродив Митрополит Андрей Шептицький.
Дуже вдячні за цікаву подорож організаторам екскурсії.
